"ВІЄ ВІТЕР ПО ДОЛИНІ"

​

Віє вітер по долині та й хмари ганяє,
Жде дівчина козака, а правди й не знає.
Що її милий вічним сном у полі спочиває,
А кінь вірний по степах, сам тепер гуляє.



Кобзар ходить по країні усім розповідає,
Гучним словом козака, всюди прославляє.



Не знать більше козаку буйного походу
І не згадає більше він дівочої вроди
Віє вітер по долині та й хмари ганяє,
Жде дівчина козака, а правди й не знає.